Ви є тут

Історія Калуша

Калуш - місто розташоване на північному заході Івано-Франківської області України, адміністративний центр Калуського району.

Назва міста

Назва міста правдоподібно походить від слова «калюша» - природне сольове джерело, з якого у давні часи добували сіль.

Хронологія міста

1437 рік, 27 травня - перша згадка про Калуш. Мова йшла про «суд у найближчий вівторок після Трійці за участю королівського чоловіка Драгуша із Калуша проти Митька із Куроша». З цього часу згадка про Калуш все частіше зустрічається в різних земських книгах.

1438 рік - управителем Калуша був шляхтич на ім'я Мартин.

1440 рік - є згадка, про те, що король Угорщини та Польщі Владислав III Варненчик уповноважив вищого литовського князя і спадкоємця руського Миколая Параву прийняти з рук шляхтича із давнього польського роду Пйотра Одровонжа село Калуш (при цьому немає згадок, що Пйотр Одровонж був калуським старостою).

1447 рік

  • 1 травня - Калуш переходить у володіння Миколая Парави з Любіна.
  • в актах Калуш згадується разом із солеварнею «жупою». Цим роком датуються перші записи про навколишні села - Незавилів, Зараби, Братківці, Угринів, Довге.

1450 рік, 6 вересня - Миколай Парава загинув разом з П. Одровонжом у бою під «Красним полем». Його величезний спадок (кількадесят сіл в Львівському, Галицькому, Теребовельському повітах) отримав в «посідання» братанок Станіслав Ходецький (з Ходча).

1460 рік - починаючи з 1460 року, Калушем і його навколишніми земельними посілостями володіла родина Ходечів з Ходеча давнього українського походження. Це право володіння потвердили їм свого часу польські королі. Останнім старостою з цього роду у Калуші був Отто Ходецький (1457–1534).

1464 рік, 5 квітня - Король Казимир IV Ягелончик подарував калуському костьолу в ужиток одну вареницю солі (солеварню).

1469 рік - будівництво римо-католицького костелу, при якому від 1478-го діяли лікарня та школа.  

1490 - 1492 роки - селянське повстання на Прикарпатті під проводом Мухи, в якому брали участь і калушани.

Статус міста

1549 рік

  • до 1549 року Калуш залишався селом, яке входило до складу Галицького староства (повіту) Галицької землі Руського воєводства.
  • польський король Сигізмунд II Август уповноважує коронного гетьмана, белзького воєводу, галицького старосту Миколая Сенявського заснувати місто Калуш з відповідною юрисдикцією на самоврядування. З цього року Калуш стає «вільним містом» на Магдебурзькому праві із власним гербом, на якому три топки солі на червоному тлі свідчить про солеваріння як основний промисел. Також він стає центром негродового староства, яке виділилось зі складу Галицького староства із групою близьких сіл. В місті був створений міський магістрат (міська рада) - була побудована ратуша, яка була спалена в роки Національно-визвольної війни (на початку XX століття була зведена нова ратуша, яку зруйнували в ХХІ ст.). Його очолював бургомістр, якого обирали громадяни. Новозбудованому костелові дарується перша солеварня.

1550 рік - У документах згадується панська солодовня. У броварні платили від варення пива 3 гроші. На тиждень тут роблять 2 вари. А ще роблять двірське пиво, яке йде для потреб маґістрату. Дохід, що дають ці фабрики, у порівнянні з іншими, досить високий.

1553 рік - соляні промисли були передані королем шляхтичеві Сем'яковському за вірну службу короні. Однак при цьому застерігав, що в разі вигасання роду по чоловічій лінії дароване повертається до корони, тобто в королівську власність.

1565 - 1566 роки - згідно з люстраціями (описами королівських маєтків), місто «лежало під горами над рікою Сівкою і другою рікою Чечвою (тепер Млинівка)», в Калуші було десять соляних джерел і декілька у навколишніх селах. Усі літописні згадки про річку Сівку пов'язані з видобутком солі. У старовинних польських записах ідеться: «На Сівці тягнуть росіль колюшем. Сівка - потік, над яким лежить місто». Млинівка - це рукотворна річка, протяжністю 12 кілометрів, - результат роботи не одного року і маси людей. За однією з версій, її копали турецькі полонені.

1594 рік, липень - татарський набіг на Калуш. Місто було зруйновано (спалили місто під час нападу на Галичину через прорахунки коронного комадування) дощенту.

1649 рік, червень - в Калуші почав старостувати шляхтич Ян Собіпан Замойський, який у 1655 році повністю оволодів правами на калуське староство і назвав себе «власним паном на Калуші». Після нього Калуське староство отримує Ян Собеський. В 1703 калуське староство переходить до Стефана Потоцького, а пізніше — до Станіслава-Ернеста Денгоффа.

1672 рік, 16 жовтня - війська Яна Собеського, у складі яких були і калушани, розгромили великий загін татар під командою хана Селім Ґірея. Визволено з полону велику кількість людей (серед них понад 1000 дітей). Король Собеський побудував для них у місті сирітський будинок.

1675 рік - під Калушем були розбиті татарські орди вдруге — польськими військами під проводом київського воєводи Андрія Потоцького, засновника міста Станіславова.

1698 - 1704 роки - На початку XVII століття У Калуші народився український маляр і різьбяр, іконописець Павло Ґабрієлевич (Гаврилович). У 1698 - 1704 рр. працював під керівництвом Йова Кондзелевича над Богородчанським іконостасом. Процесійний хрест, іконостас старої церкви в Новиці належать до його робіт.

1731 рік - у місті збудовано дерев'яну церкву Рождества Пречистої Діви Марії (пізніше перебудовану).

1765 рік - у містечку було 64 великі і 194 малі християнські будинки (ті, що належали полякам та українцям). Єврейських — 62 великі, 73 маленькі. На цей час у місті є 2  костьоли  і З церкви.

1767 рік - Калуш спіткала велика пожежа, яка виникла стихійно. 

1770 рік - епідемія холери знелюднила місто. У навколишніх селах збереглися братські могили тих, хто помер під час епідемії. В Калуші та на його передмістях тоді загинула від «мору» майже половина калушан.

1771 рік - Біля Калуша була солеварня, що використовувала ропу трьох криниць. У 1771 році калуські солевари мали 12 криниць. Тут працювало 33 ремісники (серед них було 5 бондарів). Біля солеварні стояла кузня, у якій виплавляли залізо і виробляли черуни для солеварень. Згодом австрійський уряд увів державну монополію на сіль і заборонив приватно використовувати надра землі.

У складі імперії Габсбурґів

1772 рік

  • під час першого розподілу Польщі в 1772 році Калуш, як і вся Галичина з частиною Волині, потрапляє під владу Австро-Угорщини.
  • 25 вересня - калуському міському поспільству, яке зібралося біля костелу св. Валентина було зачитано універсал імператриці Марії Терези про приєднання краю до Австро-Угорщини.
  • Ремісники, спеціалісти з найрізноманітніших галузей промислового виробництва розгортають тут виготовлення солі, селітри, поташу тощо.
  • До 1772 року у Калуші старостували Август Олександр Чарторийський та Адам Казимир Чарторийський. Після них Калуш перейшов у володіння коронного князя Станіслава Любомирського який одразу ж заборонив приватні солеварні.

1782 рік - Любомирський офіційно отримав від «скарбу Австрії» Калуське староство.

1783 рік - Калуська солеварня припинила своє існування.

1784 рік - біля Калуша засновано німецько-єврейське поселення (колонію) Новий Калуш.

1786 рік - відомо, що з 1786 року в місті починає діяти місцева школа з викладанням в ній німецькою мовою, в 1811році було відкрито двокласову народну школу, в якій навчалося 50 учнів. Вже в 1847році в Калуші працювала чотирикласова хлоп'яча і однокласова дівоча школи. 1832 року в Калуші, крім народної тривіальної школи, заснованої державою, існувала парафіяльна школа при церкві Св. Михаїла (яка записана в джерелах ще 1782 року).

1790 рік - закладено міський цвинтар.

1792 рік - у місті збудовано дерев'яну церкву святого Андрея, що знаходилася на Загір'ї.

1808 рік - на початку ХІХ ст., у 1808 році, калушани, брати Фельчинські, започаткували в Калуші фабрику, що відливала знамениті дзвони. Вона містилася спершу на вулиці короля Яна Собеського (сьогодні це район магістрату і загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1). Дзвони Фельчиських здобували Гран на світових виставках у бельгійському Льєжі (1927) і Парижі (1928). А 12 вістунів під назвою «Гармонія» були відлиті для одного з кафедральних соборів США.

1848 рік - в Галичині скасовують панщину та впроваджують демократичні інститути, дозволяють навчати дітей рідною мовою, відкривають читальні.

1875 рік, 1 січня - введена в дію Залізниця Ерцгерцога Альбрехта і відкрита станція Калуш.

1876 рік - засновано Народний банк .

1884 рік - у Калуші побував Іван Франко, який виступав тут в Народному домі на літературно-мистецькому святі з лекцією про Самійла Кішку (тепер у Калуші знаходиться музей-оселя родини Івана Франка). На межі ХІХ-ХХ століть у Калуші постає філія «Просвіти».

Калуш та околиці 1889 рік

(фото - Калуш та околиці 1889 рік)

1909 рік- відкрито кінотеатр.

1910 рік - відкритий у 1910 році при бурінні природний газ використовувався для освітлення міста у вуличних ліхтарях.

1912 - 1913 роки - у районі міста Калуша закладали нафтову свердловину, але замість нафти були відкриті поклади горючого газу. Його довго не використовували, потім застосували для опалення калійного рудника, котельних установок Борислава і Дрогобича. Були зроблені спроби використати газ і для опалення приміщень.

І-ша світова війна

На початку Першої світової війни, з приходом російських військ, Калуш зазнав багато лиха. Уже на початку війни в Калуші було знищено 1414 будинків і 976 окремих господарств - 15 відсотків міського житла.

1917 рік

  • влітку, під час відступу російської армії з Галичини її частини розгромили місто; при цьому були грабунки, насильство, убивства - здебільшого єврейського населення міста.
  • в Калуші був створений повітовий Народний Комітет, очолений адвокатом Миколою Желехівським. До комітету входили найбільш активні українські патріоти, серед них був і суддя Юліан Білинський.

Західноукраїнська Народна Республіка

1918 рік

  • після Листопадового Чину, коли постала Західно-Українська Народна Республіка, калушани роблять спробу визволитися з-під польської опіки. Вони майже безболісно взяли владу в свої руки.
  • 2 листопада - в місті та повіті Калуш було встановлено владу Української держави - ЗУНР. Вагому роль у встановленні влади української держави на Калущині відіграв батько Степана Бандери - священик отець Андрій Бандера, делеґат до Української Національної Ради ЗУНР від повіту Калуш. У місті було створено державно-повітове управління секретаріату ЗУНР, почала виходити газета «Голос Калущини», було організовано українську гімназію.

Знову під окупацією

1991 рік - Калуш разом з усією Галичиною знов офіційно потрапляє під владу Польщі, а у 1939 році - Радянського Союзу.

1939 рік - осередком утвердження терористичних влад було приміщення, збудоване наприкінці ХІХ століття, де до 1939 року був розміщений повітовий суд, далі - радянський суд.

1941 рік

  • 22-29 червня - НКВС провів масове винищення в'язнів у тюрмах Західної України. Районний відділ НКВС у Калуші очолював тов. Попов.
  • 23 червня Калуш бомбували німецькі літаки.
  • 30 червня півдесятка калуських підпільників ОУН на світанку стрільнули з наявної пари пістолетів у повітря, внаслідок чого енкаведисти негайно втекли з міста.
  • 1 липня 1941 року калушани проголошують Акт відновлення української самостійної держави. 
  • 2 липня у Калуш увійшли угорські частини, які згодом передали владу німецьким окупантам. За наказом керівника калуського гестапо у місті було розстріляно близько 7 тисяч євреїв. Чимало калушан вивезено на каторжні роботи до Німеччини.

1943 рік, 4 листопада - на центральній площі міста 4 листопада 1943 року гестапівці розстріляли підпільників ОУН - учнів торговельної школи (на даному місці стоїть пам’ятник, площа на їхню пам’ять названа площею Героїв)

1946 - 1950 рік - тут був розміщений гарнізон, а приміщення використовувалося як тюрма НКВС. Коли в місті постав хіміко-технологічний технікум, то це приміщення було передано навчальному закладу. Від початку 70-х років ХХ століття та по даний час будова належить музичній  школі.

Музична школа кін. XIX ст.

(фото - Музична школа кін. XIX ст.)

1960 роки - Радянській владі вдалося докорінно змінити індустріальне обличчя Калуша у 60-і роки. Будувались хімічні заводи, житлові будинки, зводились новобудови соціальної сфери.

1972 рік - у склад міста включені села Хотінь і Підгірки, а місто набуло обласного підпорядкування. Проте нищилась екологія, лютував войовничий атеїзм, руйнувались церкви і монастирі, насильно русифікувалось місцеве населення. Керівниками призначались росіяни або ж хруні, яка віддали дітей у російську школу. Перший секретар райкому КПСС Посторонко привселюдно наказував: «Єслі на сабраніі єсть хатя би адін рускій — сабраніє далжно вєстісь па рускі!». Новозбудовану школу №2 в центрі міста віддали під російську, але не могли набрати і одного класу учнів. І щоб заманити, зробили школу єдиною в місті з поглибленим вивченням англійської мови.

1978 рік - в ім’я порятунку нації та у знак протесту проти наруги над Україною калушанин Олекса Гірник 21 січня 1978 р. на вершині Чернечої гори в Каневі біля самої могили Т. Г. Шевченка спалив себе. КГБ зробило все, щоб приховати цю подію. І лише на початку 90-х років про його вчинок дізналась уся держава.І перші ж вибори (1990) райком КПСС програв Руху з рахунком 2:98 (співвідношення депутатів міськради). У перші ж місяці почалися демократичні перетворення: знесено бетонний монумент Леніна, перейменовано вулиці, усунено зі шкіл, установ і підприємств комуністичний диктат, введено розподіл товарів за картками споживача, заснована газета і телебачення міської та районної рад...

Нові часи

За незалежності збудований храм Усіх Святих Української Православної Церкви Київського патріархату, відреставровані римо-католицький костел Святого Валентина і греко-католицька церква Святого Архангела Михайла.

1997 рік - Калушани подарували Сімферополю погруддя Тараса Шевченка і встановили 21 серпня 1997 року перший пам'ятник Кобзареві на кримській землі.

Патріотичну й активну громадянську позицію калушани підтвердили під час Помаранчевої революції, Євромайдану та у війні на Донбасі.

Коментарі

Знову під окупацією
1991 рік - Калуш разом з усією Галичиною знов офіційно потрапляє під владу Польщі, а у 1939 році - Радянського Союзу.