Місто Калуш - доволі старовинне, тож не дивно, що його вулички та давні будинки приховують чимало цікавих історій, розповідає сайт kalush.eu. Редакція нашого видання вирішила зібрати деякі цікаві факти про калуські вулички.
Вуличка Степана Бандери
Розпочнемо наш екскурс в історію калуських вуличок однією з головних центральних вуличок - вуличкою Степана Бандери, яку споконвічно вважають центральною для Калуша. Починається ця вуличка від перехрестя вулиць Грушевського та Підвальної з площею Героїв, до неї прилягають ще з десяток міських вуличок, а сама вуличка має продовження - переходить до вулиці Івано-Франківської.
Раніше, звісно, вуличка Степана Бандери в Калуші мала зовсім інші назви. Її в різні роки називали вулицею Станіславською, Міцкевича та Терешкової, і тільки вже в наші дні вуличка отримала сучасну назву. Про існування вулички відомо ще з середньовічних часів - про неї тоді знали як про вуличку, яка пролягала через ринкову площу вздовж стін замку, а звідти - переходила в дорогу, що вела на Станіслав (теперішній Івано-Франківськ), через що її і називали довгий час Станіславською.
В польські часі вуличці дали інше ім’я - тоді це була вуличка Адама Міцкевича. Після окупації стара назва знову повернулася до вулиці, однак ненадовго - у 1947-му році її нарекли вулицею Сталіна. 1961-й рік подарував знову зміну назви - повернули історичну назву, однак вже через три роки дали назву Терешкової (на честь відомої космонавтки). Сучасну назву вулиця отримала тільки у 1990-му році.
Вулиця Володимира Винниченка
Наступна велика і знакова вуличка нашого міста - це вулиця Володимира Винниченка, що розташувалася в центральній частині Калуша. Пролягає вулиця від вулиці Грушевського до проспекту Лесі Українки на перехресті з вулицями Дзвонарською та Сівецькою. До неї прилягають дві ключові вулички - вулиця Підвальна та вулиця Українська.
Вулиця Володимира Винниченка вважається справедливо однією з найдавніших вулиць. Про неї було відомо ще наприкінці 18-го століття - про це свідчить те, що вулицю було зображено на мапі Апенцелєра, що була створена 1787-го року. Колись вулиця Винниченка носила назву Торговиця і на ній у торгові дні буквально “кишіло” життя, адже тут завзято торгували.
Як і попередня вулиця, ця теж зазнавала перейменування. Її у 1947-му році назвали Севастопольською. Приблизно за два десятки років вуличка отримала перші в нашому місті висотки-п’ятиповерхівки. Наприкінці 1980-х років вуличку було приєднано до проспекту Леніна, однак це було ненадовго і невдовзі вуличка знову повернула свою історичну назву.
Останнє перейменування вулиці відбулося вже в 1990-му році, коли їй остаточно присвоїли ім’я видатного українського письменника Володимира Винниченка.
Вуличка відома своєю феноменальністю - її суть полягає в тому, що вона має два рівнозначні початки та рівнозначні закінчення завдяки тому, що тут протилежно пронумеровані парні та непарні боки вулички.
Вулиця Височанка
Наступна вуличка, якою ми здійснимо короткий цікавий екскурс в минуле нашого міста, це вулиця Височанка - вулиця садибної забудови, осьова в калуському районі з однойменною назвою. Простяглася вуличка від вулиці Степана Бандери аж до міського кладовища, звідти вона переходить у вулицю Залісся. Зліва та справа до вулиці Височанка прилягають з десяток менших і більших міських вуличок.
На карті Апенцелєра про цю вуличку ще згадується у 1787-му році, однак тоді ще без забудови. Сама вуличка разом з забудовами почала формуватися тільки з початком 20-го століття. Її спочатку так і називали - Височанка (є версія, що така назва виникла від прізвища одного з місцевих мешканців). Однак комуністичний режим приніс свої корективи в назву вулички і її назвали в радянські часи вулицею Садовніковою. З історії відомо, що ця людина - совєтський енкаведист, який був великим садистом і катом простих українців-патріотів.
Будівельний “бум” на вулиці Височанка розпочався у післявоєнний період у шістдесятих роках. В той період був забудований новий мікрорайон, який отримав назву колишньої осьової вулиці. На найвищій точці вулиці було зведено телерадіовежу.
Вулиця Вітовського
Далі завітаємо на вуличку Вітовського, що розташувалася в мікрорайоні Новий Калуш. Простягається ця калуська вуличка від вулиці Чорновола і до вулиці Мостиська, а звідти переходить у вулицю Глібова. До неї зліва та справа прилягає з десяток вуличок.
Здавалося, назва калуського мікрорайону Новий Калуш може означати, що і сам район, і вуличка Вітовського з’явилися нещодавно. Однак насправді це зовсім не так - історія вулички Вітовського у Калуші бере свій початок ще з вісімнадцятого століття - вона з’явилася разом з мікрорайоном-колонією Новий Калуш, що тоді створювали для працівників солевидобувної шахти в Калуші.
Згодом колонію для працівників-солевидобутків приєднали до нашого міста - це відбулося у 1925-му році. При включенні колонії у склад міста Калуш вулиця отримала назву, яку зараз носить цей район. У 1950-х роках, в час щільної розбудови вулиці, розпочався справжній будівельний бум на цій вулиці, який перетворив вуличку на добряче розбудовану територію нашого міста.
1987-й рік став трагічною сторінкою в житті міста Калуш, а саме - на території вулиці Вітовського. Кінцева частина вулиці Вітовського провалилася в соляну шахту, яку злочинно хотіли затопити комуністи водою замість насиченого соляного розсолу. Мешканці вулиці, які вціліли в результаті цього інциденту, розібрали хати, що залишилися.
Свою сучасну назву вуличка отримала у 1992-му році. Прикрий факт, що провалля наприкінці вулиці взялися засипати аж у 2000-х роках. Тоді відновили проїзд вулицею, а згодом її ще й заасфальтували. Попри це, на прилеглій ділянці інколи утворюються карстові лійки.
Площа Героїв
Далі ми з читачами помандруємо на площу Героїв, що розташувалася в центральній частині міста Калуш. Розташувалася площа між вулицями Бандери, Шевченка, Ковжуна, Дзвонарської та Підвальної. До площі Героїв прилучаються вуличка Нечая, Цеглинського та Костельна.
Калушани добре знають, що вуличку назвали на честь всіх загиблих за волю України воїнів, серед яких - дванадцять підпільних бійців ОУН, яких гестапо колись розстріляло на цій площі. Ця трагічна сторінка в історії нашого міста назавжди залишиться в пам’яті, про що нагадуватиме сама площа, названа на честь цих героїв. Назвали площу на честь загиблих героїв у 1990-му році, а до цього вона мала низку інших назв.
З історії площі Героїв в Калуші відомо, що до дев’ятнадцятого століття вона була забудована дерев’яними будинками. Муровані будинки на цій території міста почали з’являтися лише всередині дев’ятнадцятого століття. Зразки цієї архітектури можна побачити на площі Героїв - це двох-трьохповерхові будинки, розташовані так, що утворювався квадрат. На території квадрату колись знаходився міський ринок, де жваво торгували. Тому до приходу радянської влади сюди площу називали Ринковою.
В наші дні серед цих споруд збереглося небагато, в тому числі, найдавніша будівля в нашому місті, що розташувалася на площі Героїв, 22. Датується ця найдавніша будівля кінцем вісімнадцятого століття.
Повоєнний час для площі ознаменувався появою пам’ятника Леніну та появою дошки пошани “соцтруду”, які демонтували рішенням місцевої влади лише влітку 1990-го року. Та що там казати - в час з 1950-го по 1990-ті роки ця площа носила ім’я “вождя пролетаріату”.
Варто згадати і про особливу будівлю на площі Героїв - це приміщення в будинку під номером 3. саме тут колись в Калуші відкрилася перша аптека, яка з’явилася тут у другій половині дев’ятнадцятого століття. Історія першої калуської аптеки на площі Героїв закінчилася лише у 2006-2007-х роках, коли тут відкрили магазин побутової техніки.
Вулиця Олекси Гірника
Наступна вуличка, куди ми помандруємо після обходу площі Героїв, це вуличка Олекси Гірника, одна з вузлових вуличок нашого міста, що простягається від вулиці Грушевського до Народного дому “Просвіти”, звідки переходить у вулицю Сагайдачного.
Вулиця Олекси Гірника вважається однією з найдавніших вуличок нашого міста, яка колись вела до підміського села Загір’я, через що їй дали назву Загірська. Та в 1925-му році колишнє село потрапило до території міста Калуш, а відтак вуличка Олекси Гірника стала центральною в цьому напрямку. У повоєнний час вуличка частково втратила своє значення - на те були свої історичні причини.
У 1947-му році відбулося перейменування вулиці - тоді заради насадження шовіністичної доктрини про міць російської зброї вулицю Загірську перетворили на вулицю Ушакова. За радянських років на вулиці працювала велика міська пральня, управління та майстерня ремонту екскаваторів.
На честь Олекси Гірника вулицю згодом, багато років по цьому, було названо не просто так. На вулиці розташувалася одна цікава будівля в стилі польського конструктивізму 1930-х років. В одному з будинків на подобі такого мешкав український дисидент та Герой України Олекса Гірник, в честь якого і назвали цю вулицю. А в 1993-му році на вулиця з’явилася і меморіальна табличка, що повідомляє про Героя України.
Вулиця Грушевського
Наступна вулиця, про яку ми розкажемо, - це вулиця Михайла Грушевського, одна з центральних вуличок Калуша, магістральна вулиця, яка сполучає центр міста з залізничним вокзалом. Бере свій початок вулиця Грушевського від перехрестя площі Героїв та вулиці Степана Бандери.
Вулиця Грушевського в Калуші - ще одна давня міська вуличка, яка переходить в дорогу, що веде на Долину. Про цю калуську вуличку згадується ще на мапі фон Міга 1763-1787-х років та на мапі міста Калуш, що з’явилася на початку дев’ятнадцятого століття. Первісно цю вуличку називали вулицею Долинською. Все змінилося у 1875-му році, коли через Калуш проклали залізницю та відкрили залізничну станцію в Калуші. З того часу сучасна вулиця Грушевського отримала назву Залізнична.
На час польської окупації вулицю знову перейменували і назвали її вулицею Словацького. Радянська влада після приходу взялася знову змінювати назви і перейменували теперішню вулицю Грушевського на честь Михайла Калініна - радянського функціонера. Вже тільки в ході перших реальних виборів 1990-го року міська рада прийняла рішення назвати вуличку на честь історика Грушевського. Ще через рік на вуличці з’явилася меморіальна таблиця, присвячена 125-річчю з дня народження славетного українця.
Цікавий факт про вулицю Грушевського в Калуші: багато-хто жартує, що її давно перейменувати на вулицю Церковну. Справа в тому, що тут вздовж вулиці розташувалася ціла низка міських храмів. Не оминуло вуличку і розташування історичних архітектурних пам’яток, що зумовило те, що вуличка пролягала через центр міста.
В наші дні на вулиці Грушевського - активна транспортна завантаженість. Справа в тому, що вона є практично монопольною у напрямку руху на Долину та Добровляни.
Вулиця Дзвонарська
І наостанок - завітаємо на ще одну центральну вуличку, яка отримала назву Дзвонарська. Вулиця Дзвонарська - продовження вулиці Ковжуна від перехрестя з майданом Шептицького та площею Героїв, що продовжується у вулицю Сівецьку.
Вулиця Дзвонарська вважається однією з давніх вуличок нашого міста, яка з’явилася на старій мапі Калуша, датованій ще 1787-м роком. Вулиця Дзвонарська колись була частиною найдовшою калуської вулиці Сівецької. В різні часи вулиця Дзвонарська носила різні назви - наприклад, за радянщини її назвали вулицею Молотова (друг Сталіна), ще через десяток років вулицю назвали не краще - вулицею Семанишина, що був відомим місцевим комуністичним посіпакою.
Свою сучасну назву вулиця Дзвонарська отримала від того, що тут колись діяла ливарня дзвонів Фільчинських. Сучасну назву вулиця Дзвонарська отримала в 1991-му році.
- 1622 перегляди
